Звоните сейчас +38 (097) 976-96-30, +38 (0432) 52-34-34
Facebook VK

Олег Винник: «Для мене на першому місці щирість, серце і любов!»

Вторник, 11 июля 2017 00:00

Найпопулярніший співак України ексклюзивно для журналу «Свадьба года» розповів про свій перший досвід у ролі весільного обрядового старости.

Тільки Олег Винник ступає на сцену – зала одразу вибухає шаленими оплесками. Глядачі підспівують з першої ж пісні, добре знаючи слова не тільки відомих хітів, а й свіженьких прем’єр. Після кожної композиції у проходах – довга черга захоплених шанувальників, які поспішають подарувати улюбленому співакові величезні букети квітів, іменні ікони та солодощі… Олега Винника називають феноменом української шоу-бізнесу. Сьогодні він є найпопулярнішим співаком України з найбільшою кількістю гастролей – щороку дає по 150 концертів, кожен з яких проходить з абсолютним аншлагом!

У інтерв’ю нашому журналу Олег Винник розказав про своє життя у Німеччині, тамтешні особливості святкування весіль, дивовижну історію написання пісні «Здравствуй, невеста» та своє головне джерело натхнення.

- Олег, нещодавно ви були ведучим церемонії розпису Тоні Матвієнко і Арсена Мірзояна. Як почували себе у такій ролі і чи відразу погодилися на таку незвичну пропозицію?

- Я здивувався, коли Арсен зателефонував мені і запросив на весілля. Це було дуже несподівано. Спочатку відмовився. Але коли Тоня пояснила, чому саме мене наречені хочуть бачити у ролі обрядового старости (таке визначення мені більш до вподоби), подумав і зрозумів, що маю зробити собі і їм такий подарунок. Цікаво пробувати у житті щось нове. Я не працюю і не заробляю ведучим. Для цього є професіонали. Але увесь процес церемонії одруження Арсена та Тоні придумав самостійно, взявши за основу українські народні традиції і обряди. Текст церемонії, вірші і побажання написав під час гастрольного туру напередодні весілля. Коли надіслав молодятам, вони здивувалися, оскільки думали, що я візьму стандартний сценарій і стандартну весільну процедуру.

Чи часто вас запрошують, як виконавця на весілля? У яких випадках відмовляєтесь?

- Дуже часто. Моїм першим замовленням було саме весілля. Запрошують на своє свято різні пари – українські, кавказькі, східні… Якщо є вільна дата, ніколи не відмовляю. Іноді люди питають: чи можу я приїхати і виконати декілька пісень або просто побути присутнім на їхньому весіллі? Менеджерам доводиться пояснювати, що технічний райдер, кількість музикантів і адміністраторів, тривалість саундчека не залежить від того виконується одна чи десять пісень. З гостями за столом я не сиджу, навіть якщо замовниками являються мої друзі або знайомі. Відповідно, це ніяк не впливає на розмір гонорару і затрат на виступ. Ми ніколи не погоджуємося виступати у приміщеннях, які не відповідають нашому технічному та побутовому райдеру, яку б суму мені не пропонували.

- Ви довгий час жили у Німеччині і досі там часто буваєте. Чим відрізняються святкування весілля в Україні та Німеччині?

 - Практично всім! У нас різні весільні традиції, різні церковні та світські ритуали. Та й за темпераментом українці і німці дуже відрізняються. Останні дуже пунктуальні, тому увесь процес укладення шлюбу, бенкетування, вінчання, ігор дуже продуманий. Весілля в Німеччині завжди чудово організовані.

- Ваша власна Муза - жінка, до якої звертаєтеся у піснях, це конкретна людина чи узагальнений образ жіноцтва?

Я - щира людина і не можу щось вигадувати. Пісні пишу на емоціях, чи то власних, чи то побачених у житті. Мене вражає все: і щасливі випадки, і навіть сварки. Я - дуже вразлива людина, мене особливо можна вразити людською відвертістю, що навіть не посоромлюсь цього слова - до сліз від щастя. Все це я намагаюся розказати людям у піснях - про свої враження, про людське життя. Я вже багато разів розповідав історію, як колись їхав по набережній у Києві. Тоді я довгий час не приїздив в Україну з Німеччини, навіть був період, шість років не міг поїхати на батьківщину. І от тоді, проїжджаючи у авто по Києву, на набережній я побачив 40 пар у весільних вбраннях. Так і хотілося крикнути з машини: «Здравствуй, невеста!» - вони ж такі красиві! А потім усвідомив: та це ж пісня! Прямо в авто я записав слова, навіть музика одразу прийшла. А потім поїхав у студію в Берлін - і вже була готова пісня «Здравствуй, невеста!». В мене майже всі пісні, на 99 %, були написані і дописані за кордоном. Можливо, так судилося долею, що мені потрібно було так надовго виїхати у Європу, щоб повернутись до рідних людей і стати на сцену.

Для багатьох залишається загадкою, чому ви, будучи справжньою зіркою у Європі, все покинули і наважилися з нуля розпочати сольну кар’єру в Україні, звідки інші навпаки мріють виїхати.

 - Я просто вже награвся в мюзикли. Підписавши річний контракт, ти щодня граєш на сцені і навіть якщо тобі пропонують мільйон за виступ, погодитися не можеш, бо прив’язаний контрактом. А у 2003 році так сталося, що я написав свою першу пісню «Аромат твоей мечты». Зараз розумію, що це просто доля. Для того, щоб зрозуміти любов до своєї країни й народу, мені потрібно було поїхати на довгих 15 років. Там я, хоч і співав німецькою, не просто не забув свою рідну мову, я навпаки - її вдосконалював. Зараз я щасливий, що повернувся до свого народу зі своїми піснями.

- У Німеччині перший час ви працювали бейбі-сіттером…

- Так, у одній заможній родині я займався музичним вихованням дітей. Був їхнім домашнім вчителем музики. І це мені теж дуже подобалося. Я обожнюю дітей, легко знаходжу з ними спільну мову і навіть зараз, коли малі виходять на сцену з квітами, не можу втриматися, аби хоч кілька хвилин з ними не погомоніти.

- За кордоном відчували себе своїм?

 - Завжди! Я одразу влився в їхню струю. Ніколи не хотів, щоб мене зневажливо називали іноземцем, тому досконало вивчив мову. Та й через зовнішність і звучання прізвища багато газет писали, що я – норвежець. Що я з України, всі запам’ятали після Помаранчевої революції. А взагалі-то я комфорт можу відчути скрізь. Проте старість однозначно хочу зустріти на батьківщині.

- По поверненню вам було важко «вписатися» в український шоу-бізнес?

- Я не живу за законами шоу-бізнесу. Не розумію, навіщо інші колеги вигадують піар-приводи і весь час потопають у власних заздрощах і чорнусі. Все це мені чуже. Життя занадто коротке, щоб його витрачати на весь цей непотріб. Для мене на першому місці щирість, серце і любов. Тому я просто творю і у своїх піснях передаю те, що відчуваю. І дуже щасливий, що люди це так само відверто сприймають. Хоча, звісно, для мене весь цей шлях був дуже непростим. Аби пробитися у світові мюзикли, мені довелося три роки ретельно працювати над собою. Я був і залишаюся єдиним українцем, який цього досягнув. Там, у Європі, весь час потрібно було доводити, що ти можеш і достойний. Коли довів – дорога відкрита. А в Україні, навіть довівши свій професіоналізм, труднощі не зникають. Я - людина емоційна, можу принципово вдарити кулаком по столу, але мені пощастило знайти в Україні чудову команду, з якою можна подолати будь-які негаразди.

- У Німеччині в мюзиклі «Елізабет» ви грали Смерть. Не боялися, адже багато артистів дуже насторожено ставляться до таких ролей?

- Найбільше я був насторожений до ролі графа фон Кролока у «Танці вампірів» - мюзиклі, який ставили за фільмом Романа Поланськи «Бал вампірів». Коли я був на прослуховуванні, дуже хотів саме цю роль, адже у Кролока була дуже вокальна, роково-мюзиклова подача. В той же час трішки насторожувало, що він мав кожнісінький день вилазити з труни. Зрештою цю роль мені так і довелося зіграти. А коли ми знімали фільм «Любовь в Калининграде», мені якраз дали роль Смерті у мюзиклі «Елізабет». У Дрездені я прийшов у стареньку дерев’яну церкву, запитав батюшку, чи правильно, що я граю Смерть, а на початку мюзиклу виходжу і всім кажу: «Мені все одно, кого брати: чи молодих, чи малих, чи похилого віку. Я все одно вас всіх заберу. Тому що нас всіх чекає одне - тільки смерть». А батюшка каже: «Сину мій, не бійся, йди. Тобі Бог дав роботу, йди і якісно працюй. Люди повинні знати, що таке смерть. Вона не така красива, як ти. Але йди і грай. Може, їм не так страшно буде». Тоді цими словами він мене дуже заспокоїв. А щодо смерті - боятися її дійсно не варто, рано чи пізно з нею зустрінеться кожен із нас. Кінець у всіх один.

Ви знайомі з багатьма світовими зірками. Хто з них справив на вас найбільше враження?

- Орнелла Муті - ой, красуня… Реально! Надзвичайно чарівні також Джина Лоллобриджида, Софі Лорен. Ну, а з чоловіків своєю простотою мене вразив Жерар Депардьє - просто бомбастична людина! - і музиканти з гурту «Scorpions». На самій прем’єрі мюзиклу їх лідера не було, але з ним потім мене доля все одно звела. З Клаусом Майне ми познайомилися у відомому берлінському магазині «Квартира 206». Клаус - реально дуже простий, абсолютно адекватний пацан. Хоча йому вже 69 років, але саме так його хочеться називати.

- Шанувальники вас називають і Маестро, і Містер Аншлаг, і Містер Щастя. Яке звернення вам найбільш приємне?

- Містер Щастя, адже я ніколи навіть не думав, що колись ним стану (посміхається). Звичайно, цьому посприяла пісня «Счастье», через яку я дуже сильно хотів розказати людям, що таке щастя. Сам по собі я - людина щаслива. Причому завжди! Я щасливий навіть тоді, коли злий чи ображаюсь. Коли мене хтось образив, я ніколи довго не ношу це в собі. Реально немає сенсу! Від образ ми тільки старіємо. Тому я бажаю кожному: якщо вас хтось образив, потрібно відразу знайти ту секунду, щоб все налагодити і забути. Щоб відкинути камінь подалі, щоб його ніколи більше в житті не було. А за те, що до мене приклеїлося звання Містера Щастя, я дуже вдячний і Богу, і людям.

- Останнім часом дуже популярно дізнаватися історію свого роду. Ви знаєте, якими були ваші предки?

- Я намагався це дізнатися. Прізвище «Винник» походить з винників/броварників/гречкосіїв, а у Львівській області навіть є районний центр Винники. Ще років десять тому, коли їхав на авто з Німеччини, я спеціально туди заїжджав і навіть фото на пам'ять зробив. Що ж до детальної історії нашого роду, то я якось попросив маму згадати всі прізвища наших дідусів і бабусь. Мати мені назвала Винників і Чеверноженків. Так що рід у нас - щирий український! Не знаю, це добре чи погано, але це є я. Так Бог мені дав, і свою рідню та прізвище я дуже люблю.

- Що, окрім сцени, робить вас щасливим?

Моє давнє хобі - машини. Як жінка повинна бути царицею у житті, так і автомобілі я люблю виключно з товстим мотором. Також коли маю час, із задоволенням їду на риболовлю. Причому, не люблю океанську чи морську, а – спокійну, на наших ставках і озерах. Не раз ловив і п’яти-, і семи-кілограмових коропів, але головне – спокій і відчуття, які отримуєш від самого процесу. Ще я обожнюю збирати гриби і готувати. Ніколи не був білоручкою. Люблю працювати з деревом, сам його запах люблю. Колись мріяв меблі робити, а два роки тому в Берліні сам відреставрував антикварні меблі.

- Яку зараз маєте творчу мрію?

- Про що ще можна мріяти, якщо у принципі в мене все є? Хоча і за кордоном в мене все було, що я був певен, що мрія вже здійснилася. Кожнісінький день в тебе дві тисячі глядачів, вісім шоу на тиждень, тобі не потрібно ні за що перейматися - все продумано за тебе, тільки виходь на сцену і красиво роби свою справу. У Європі я думав, що вже все вдалося, але коли у 2003 році раптово почав писати пісні, відчув, що все-таки ще щось інше буде. Зрозумів: якщо тобі у 30 років дається перша пісня, значить - це не просто так. Сьогодні у мене все є. Єдине, що ще хотів би - побудувати свою хату. І однозначно в Україні! Щоб не довелося після когось перебудовувати, все хочу на свіжій земельці збудувати з нуля, щоб було місце, де б я міг провести решту життя. Хотілось би насолоджуватись у своїй хаті спокоєм і споглядати, як ростуть мої улюблені верби. Верба - моє улюблене дерево. Кажуть, вербі не місце на подвір’ї, тому мрію, щоб біля будинку було озеро і верби. Цю картинку я реально бачу, навіть відчуваю той запах верби… Але поки що треба працювати, їздити до людей, а потім, дасть Бог, колись побудую і цю свою мрію.

Прочитано 656 раз Последнее изменение Понедельник, 11 декабря 2017 22:55
Поделитесь материалом
Оцените материал
(1 Голосовать)

Галерея изображений

Свяжитесь с нами

Мы всегда открыты для сотрудничества!
Мы рады вас видеть:
г. Винница, ул. Келецька, 51, офіс 403
Напишите нам
Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
Позвоните
+38 (0432) 52-34-34
+38 (097) 976-96-30

Наши возможности

Узнайте больше о услугам которые мы предлагаем

Wedding agency Свадьба года

Рассылка

Оставайтесь в курсе последних новостей из мира свадеб. Подпишитесь на нашу рассылку.